Фотоімпровізація «Життя: частки. Живе-неживе. Дійсне-вигадане»

Саме таку назву має виставка Надії Мельниченко та  Люди Lual, що триватиме у галереї «P.art.com» з 5 по 19 лютого.

Непросто визначити жанр  фотографій, що об’єднавшись отримали назву фотоімпровізації. Оформлені  в незвичній для галерей манері, з застосування різних  hand-made технік, чорно-білі та кольорові фотографії створюють ефект множинних реальностей, відзнятих з пам’яті авторок. Живе й неживе представлене людськими історіями-істотами, тваринами, покинутими і відтвореними ландшафтами,  дітьми, квітами, стихіями, камінням, безкрайніми кукурудзяними полями, гербаріями і піщаними мисами. За кожним знімком дійсності – живої і неживої – вгадується відбиток якихось важливих-мінливих подій чи станів, фрагментів пам’яті і настроїв,  самотності, або, навпаки, повноти взаємодії. У фотографіях простежується емоційні стані людей, зображених на них, або ж тих, хто знаходиться з іншого боку об’єктива. Засушені рослини, сходи, подвір’я, філіжанки з кавою, міські пустища – все це умовно неживе підкреслює вагомість життя, оздобленого цими орнаментами. Майстерність схоплених кадрів на вулицях, автостанціях, театральних залах так чи інакше натякає на швидкоплинність життя і на те, наскільки крихкими насправді є щоденні враження.

Дійсне й вигадане у виставці насправді настільки поєднані, що «дійсність» представлених на розсуд публіки фотографій залишається під питанням, як і реальність світу, створеного нашою уявою з уламків мрій.  Що саме з представленого фотохудожницями є (не)вигаданим – чи природні ландшафти, чи почуття закоханих на площах, чи довірливість домашніх тварин, чи близькість схоплених обріїв – залишається на розсуд глядача.

Неоднорідність формату і стилю фотографій форматувати масштаби наших вражень від життя та його часток, обираючи ту чи іншу рамку для кожного фрагменту і дозволений простір для кожного настрою.

Дякую авторкам за можливість теплого спілкування, нестандартність поглядів та бажання поділитися власними «частками» з оточуючим світом.

P.S. Виставка триватиме ще два тижні у галереї «P.art.com» за адресою: м. Київ, вул. Рейтарська, 2.

 

Харків і харків’яни: метаморфози від Fozzy

22 квітня в Харкові відбулась досить цікава мистецька акція – презентація нової книжки креативного музиканта групи ТНМК Fozzy (Олександра Сидоренко) під назвою «Winter Sport». Презентація складалась з трьох частин, як вартісна вистава, проте найменш була схожою на театралізоване дійство. І сам автор, і публіка, і власне тексти сприяли створенню атмосфери ф’южн-комунікації. Оскільки автору цих рядків пощастило побувати лише на заключних двох «актах», то і далі розповідь далі буде саме про них.
Майстер-клас «Музика, кіно, література» відбувався у форматі майже забутого жанру «квартирника» в приміщенні Cinemaclub’у на Чичибабіна 1. Публіка, що складалась частково з фанатів групи ТНМК (що й не дивно) органічно поєднувалась з різношерстними прихильниками сучасної української літератури та невеличким колом «власне Харків’ян» старшого покоління «власне Харків’ян», що прийшли послухати тексти іншого харків’янина і творчої особистості з району ХТЗ. Сам автор двох «зошитів в обкладинках», як він сам класифікував власні книги, вів себе розкуто, розповідав про всякі значимі життєві речі – музику, подорожі, друзів, інших харків’ян, зйомки кліпів, смачно приправляючи це все колоритною типово харківською лексикою і власними неологізмами, що у поєднанні давали іскристий словесний коктейль. Публіка реагувала жваво, особливо молодший контингент. І незважаючи на деякі маленькі організаційні незручності, склалась привітна і креативна атмосфера, і фляга коняку, що час від часу передавалась від публіки до автора і у зворотному напрямку, виявилась досить доречною.
Не можна також не врахувати організаторського таланту пана Завена, який тактовно вів дискусію і ненав’язливо визначав формат запитань, щоб усі бажаючі могли почути саме те, що їх цікавить. Без цього спілкування з аудиторією могло б перетворитися на неструктурований потік асоціацій. Питання здебільшого стосувались учасників гурту ТНМК та організаційних моментів їх творчого життя та тематики нової книги, що було цілком передбачуваним. «Родзинкою» від Fozzy здався його «неканонічний словник» харківської лексики, який він і презентував в контексті своєї книги. Вислови і словосполучення, що мають яскраво регіональний колорит, робили обговорення таким, що варте уваги не тільки прихильників, але і фольклористів, філологів та дослідників міської культури. Чого варте, наприклад, поєднання в одному реченні «третя просєка імені гомосєка» (коли йдеться про район міста) та оціночне «її іб…в від чистого співчуття». У природно суржикомовній харківській культурі такі вербальні обороти звучать навіть яскравіше. Сам автор презентованої книжки «Winter sport» незважаючи на київську прописку і цілком європейські амбіції, не цурається свого харківсько-слобожанського менталітету і вважає, що його треба зберігати і відтворювати хоча б якихось культурних продуктах. «Якщо не ми, то хто?», - аргументує Fozzy свою авторську позицію. Відмітимо, що вона так чи інакше імпонує тій частині харківської молоді, що була присутня на презентації, оскільки позитивна реакція не змусила себе довго чекати.
Продовження «читань» відбувалось у клубі «Pintrgon», що на Данилевського, також у неформальній атмосфері та не без екстравагантних моментів. Як і обіцяли оголошення, Fozzy читав уривки зі свої книжки, періодично пояснюючи «для мешканців Івано-Франківська» значення тих чи інших неологізмів чи топонів, як от, наприклад, кафе «Дрокер» на Нових Домах, яке насправді «Рекорд», автомобіль «Лада» кольору «гнила вишня» та інші атрибути описуваного часу. За ним на стіні проектувалися кліпи тих самих легендарних 90-х. Публіка сміялась і коментувала, хоча вік більшості з слухачів не передбачав обізнаності з реаліями харківських 90-х. Очевидно, давався в знаки той самий спільний світогляд, який не витравлюється жодною освітою і вихованням, і не залежить ані від віку, ані від інших демографічних характеристик. Взагалі Харків 90-х років, як і будь-якої історичної епохи, потребує окремої розповіді, що не вкладеться в формат ф’южн-презентації. Тим не менше культурний продукт, презентований в «Pintrgon’і», видається вартим уваги елементом продуктом масової культури. І де, як не в Харкові, революційній і культурній столиці, має відбуватись «повернення до джерел» у форматі, запропонованому автором «МетаморFozzy» та «Winter sport»?