Знову це очікування тих самих конвертиків, справжніх поштових листів із вітаннями, квитків, куплених в останню мить, верхніх полиць в поїздах і несподіваних дзвінків. Чотири роки тому було очікування визнання за західним кордоном батьківщини і засніжений тиждень перед Різдвом, сповнений незвичних місцевостей Сянок, Устшики Дольні, Ржешув, переїзди, знов переїзди, діти-квіти «давайте я вам город скопаю», революційні пригоди, лимони і молоко, локальний штаб у нас вдома, кілька нічим непомітних свят і тільки торік, коли 1 січня стояла на вкритому кригою піщаному узбережжі, якось прийшло розуміння – добре, що ми зараз тут є. Просто існуємо, просто приїжджаємо через пів країни щоб випити вина і поговорити, просто не втрачаємо одне одного. За цей рік сталось багато з того, не мало б ніколи статися. Подовжились вдвічі церковні списки з іменами – близьких і не дуже. Це наче як відбудовується твій особистий цвинтар – з друзів і рідних, і випадкових знайомих. Пишучи сьогодні той список, я зрозуміла, що найбільше за все хочу, щоб він хоч якийсь час не подовжувався. Хоча б рік не додавати нікого. Все інше обов’язково відбудеться, як казав хтось розумний – хочемо ми того чи ні, сподіваємось чи ні.

На День Незалежності. Чверть століття нашої країни

Майже всі мої патріотичні фотографії, пов’язані або з роботою, або з подорожами,або знов-таки з іншою улюбленою роботою… то, зрештою, відчула що якби не усі попередні роки цих мандрівок, знайомств і випадкових зустрічей, то, можливо, відчуття Незалежності було б в мене зовсім іншим. Так, не буду заперечувати, що більшість з нас багато віддали за цю можливість – розмовляти рідною мовою, мати улюблену роботу, подорожувати і задавати питання, радіти посмішкам дітей, давати і слухати поради і жити на своїй землі. Але разом з тим всі ті трагічні подій, про які ми сьогодні згадуємо, подарували нам і усвідомлення цінності цих моментів, і неймовірних людей, які підтримували у, здавалось би, безвихідні часи, і мудрих наставників, яких ми, мабуть, і не помітили б в сірому натовпі за інших обставин.  І взагалі, відчуття що все будь-якої мити може змінитись і все ніколи не бути таким, як колись , додає цінності теперішньому моменту справжності, присутності тут-і-зараз – в розмовах, співчутті, посмішках, довірі…

Це все я до чого? До то, що всі попередні роки додавали нам мудрості, мабуть. Зі святом!
#Ukraine25